Технологія проблемного навчання

Що становить собою технологія проблемного навчання?

Для стимулювання пошукової, самостійної діяльності учнів вже багато років в системі освіти широко використовується проблемне навчання. Його психологічною основою є протиріччя, що виникає в свідомості учня, між тим, якими знаннями він вже володіє, і тим, що необхідно знати, щоб розібратися в запропонованій педагогом проблеми, проблемної ситуації. 

(Короткі теоретичні відомості, посилання на тести та фрагмент уроку з технології проблемного навчання)

Що означає дистанційне навчання, його мета та завдання.

Дистанційне навчання – це індивідуальний процес набуття знань, умінь, навичок; спосіб пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу в спеціалізованому середовищі з використанням інформаційнокомунікаційних технологій. 

Мета дистанційного навчання – надання освітніх послуг шляхом застосування в навчанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Мета передбачає виконання таких завдань: реалізувати конституційне право на здобуття освіти та професійної кваліфікації; підвищити кваліфікацію незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, віросповідання, стану здоров’я та місця проживання.

Дистанційне навчання стає незамінним видом освіти в сучасних непростих умовах, допомагає отримувати освіту вдома, в зручних умовах для учнів.

Щоб не втрачати форму, пропоную невеликий та нескладний тест.

Успіхів та залишайтеся здорові!!!

https://docs.google.com/forms/d/1pb2amSEUx2rJQVGxaD40p41szLxxIQMiXRnuA2GGB-A/edit?usp=drive_web

Фрагмент уроку з технології проблемного навчання

Тема. Урок зв’язного мовлення (10 клас).

Публічний виступ під час дискусії на тему «Двомовність... Чи можлива вона в Україні на державному рівні?». Цей урок є доповнення до класного проекту «Моя Україна»

Мета: навчати дітей дискутувати, дотримуючись загальноприйнятих правил ведення дискусій (диспутів); розвивати уміння практично застосовувати знання про правила публічного виступу, отримані на уроках риторики; формувати активну життєву позицію стосовно актуального питання сьогодення, національну свідомість, виховувати почуття національної гідності, любов і пошану до рідної мови.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку

 їм відбирає мову» (Ліна Костенко).

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності, тема та завдання уроку

Слово вчителя. Розпочнемо сьогодні урок з випадково підслуханої розмови між молодими людьми, яку люб’язно погодилися розіграти для нас ваші однокласники. Отже, надаємо їм слово.

Діалог (розігрують учні), або підготувати відеоролик (інтерв’ю, розповідь, роздуми, тощо) з вживанням слів іншомовного походження, сленгу, суржику. Можливо зачитати фрагмент статті з газети «По-українськи», де вживання не літературного мовлення досить часто можна зустріти.

— Хелоу, бебі! Можно тебе пригласить на дискогопанці? Там такий кльовий музон буде — повний отпад! Балдьож! То шо, герла, підемо шузами пошаркаємо?
— Вибач, Андрію, я не зможу піти на дискотеку, бо завтра на уроці мови буде дискусія про двомовність, то треба до неї добре підготуватися.
— Та ти шо, дєтка! Шо там учілка затіяла? Погнали краще на дискогопанці! Ілі фейс тобі мій не нравиться? Чи хохлобаксів немає? Я заплачу, підеш на шару!
— Та ні, просто я сьогодні не можу. Окрім уроку, мама просила приглянути за маленькою сестричкою. Вибач! (Дівчина йде геть.)
— От зануда! Кльова чувіха, але чогось ламається. І чого?

Слово вчителя. А й справді, шановні десятикласники, чого це дівчина не прийняла пропозиції юнака?

Учні. Дівчина відмовила, бо мова юнака вульгарна, некультурна, жаргонна та суржикова, а значить, і людина, що нею володіє, така сама.

Слово вчителя. Як тут нам не пригадати талановитого оратора минулого Сократа, який сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив»? Від уміння говорити, культури мовлення людини залежить успішне вирішення нею справи, настрій оточуючих, їхня думка про співрозмовника. Вам доводиться часто висловлюватися на зборах, диспутах, уроках, виступаючи з доповідями, промовами, лекціями тощо. Усні виступи звичні у вашому школярському житті.
Ось і сьогодні в нас відбудеться дискусія, і кожен з вас матиме слово.
На диспут я пропоную винести надзвичайно актуальну для нашого суспільства проблему — питання двомовності в нашій країні.

Мета нашого уроку — з’ясувати ваші погляди, обговорити проблему й дійти якогось певного висновку, з яким погодиться переважна більшість ваших ровесників. Окрім цього, ви удосконалюватимете навички ведення дискусії відповідно до загальноприйнятих правил, а також матимете можливість застосувати на практиці отримані на уроках риторики теоретичні знання про правила публічного виступу. Отже, у зошитах запишемо дату та тему (учні записують).


Перед початком дискусії давайте з’ясуємо деякі питання.

Запитання та завдання учням
1. Що таке публічний виступ?
2. З яких частин він складається?
3. Що ми називаємо етикетними формулами? Чи можна без них обійтися під час виступу?
4. Що таке дискусія?
5. Які форми може мати виступ під час дискусії? (Це монолог­спростування та монолог­ствердження.)
6. Що являє собою виступ за своїм характером? (Це висловлювання проблемного характеру.)
7. Яке головне завдання дискусії? (Це пошук думки, яка б визнавалася всіма її учасниками.)
8. Скориставшись пам’яткою «Правила ведення дискусії», що лежить у кожного з вас на парті, нагадайте про неї своїм майбутнім опонентам та однодумцям.

Пам’ятка «Як правильно сперечатися»

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.
2. Не перебивайте того, хто говорить.
3. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловлює.
4. Поважайте всі висловлені думки.
5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.
6. Не змінюйте тему диспуту.
7. Намагайтеся заохочувати до участі в диспуті інших.

У своєму класі ви можете ці правила доповнити, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення диспутів. Вони допоможуть створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

9. Ознайомтеся з порадами Д.Карнегі «Дванадцять способів схиляти людей до своєї точки зору» та прийміть їх до уваги.

Поради Д.Карнегі «Дванадцять способів схиляти людей до своєї точки зору»

1. Будьте гарним слухачем.
2. Якщо ви неправі, визнайте це чесно й щиросердно.
3. Спочатку виявіть свою дружню прихильність.
4. Нехай ваш співрозмовник із самого початку буде відповідати вам «так, так».
5. Нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому.
6. Чесно спробуйте побачити речі з погляду іншої людини.
7. Виявляйте співчуття до думок і бажань інших людей.
8. Дайте співрозмовнику висловитися.
9. Звертайтесь до благородних спонукань.
10. Надавайте своїм ідеям наочності, інсценуйте їх.
11. Кидайте виклик!

ІІ. Хід дискусії та можливі моделі діалогу при обговоренні дискусійного питання

Слово вчителя. З уроків історії ви всі добре знаєте, що важливою умовою державотворення завжди була мова. Вона сприяє згуртованості народу.

Сьогодні Україна розбудовує свою державу, й на службу їй має бути поставлена й нова мовна політика. Час від часу з вуст різних осіб, іноді навіть поважних, ми чуємо вимогу надати статусу державної мови не лише українській, а й російській мові. Предметом нашої розмови сьогодні є питання двох державних мов в Україні. Бажаю вам успіху у розв’язанні цієї проблеми, щоб ви всі разом, обговоривши її, дійшли певної і єдиної думки. Отже, дискусію розпочинаємо!

Можливі виступи учнів

—Я думаю, що сьогодні варто запровадити дві державні мови — російську та українську, щоб примирити наше роз’єднане суспільство. Історія знає приклади співіснування двох державних мов в одній країні. Зокрема, у Фінляндії, Швейцарії, Канаді, Бельгії є по кілька державних мов, і ці держави процвітають. Чому б і нам не спробувати?

— Друзі! Мені імпонує думка попереднього промовця. Я також вважаю, що існування двомовності в нашій країні можливе, адже багато навчальних книг написано росій­ською мовою (у вузах теж). До того ж у нас проживає значна кількість росіян, а крім того, багато українців також вважають російську мову рідною, навчаються в російських вузах, особливо ті, хто живе на кордоні з Росією.

— Шановне зібрання! Я маю дещо інший погляд на проблему, що обговорюється. Дійсно, у Канаді, де державу створили емігранти (французи й англійці), була спроба надати статус державних мовам цих націй. І це ледь не обернулося розколом країни, а зараз загроза ця наростає. А в США, коли обирали державну мову, то англійська переважила німецьку лише одним голосом. Проте там ніхто не говорить про двомовність. В Україні державною мовою повинна бути українська, а всі інші хай також вільно розвиваються, адже, за словами Т. Шевченка, ви й «чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

— Якщо ввести двомовність, шановні опоненти, то українська мова витісниться російською, бо, на жаль, не всі українці сьогодні мають національну свідомість і гідність. Одна з причин цього — довготривале переслідування мови, її зневажання, а ще — відсутність патріотизму в певної частини наших громадян. Вважаю, що для збереження нашої державності та нації лише одна мова повинна мати статус державної — українська.

—Мова є чинником, який сприяє згуртуванню народу. Коли утворилася наша держава, процес русифікації був дещо загальмований, а тепер знову посилюється. Знову триває неоголошена війна проти українців та їхньої мови. Наша країна багатонаціональна. І нехай у ній вільно розвивається мова кожної нації. Проте державною мовою повинна бути одна — українська. Цей статус закріплено в Конституції України. Тільки українська мова може об’єднати наше суспільство в єдину державу. Жодна інша мова цього не зробить. Інша мова, на мою думку, може розколоти народ навпіл, роздрібнити українську мову на суржики, поглинути її. Зникне мова — зникне й нація. Тож бережімо її, плекаймо, а з нею й нашу націю, бо поки живе мова, живе й народ. Народ же наш гідний і кращого життя, і кращого спілкування. Тож станьмо дружно всі разом на сторожі нашої національної святині — мови.

— Я хочу прочитати поезію В.Баранова «До українців». Я поділяю його думки, що висловлені в ній. Думаю, що ви самі зрозумієте моє ставлення до проблеми, що обговорюється. (Звучить поезія «До українців» проектується портрет поета.)

Слово вчителя. Всі молодці! Всі взяли активну участь у дискусії та висловили власну думку.  Бажаю всім залишатися вірними своїм переконанням та відкривати для себе нові горизонти. Дякую всім за ініціативність та прошу записати домашнє завдання.

ІІІ. Домашнє завдання
Усний твір­-роздум на тему «Що я можу зробити для створення сприятливої мовної ситуації в Україні».